Усі ми маємо свого роду упередження, і це дуже важливо, що вони у нас є. Без упереджень ми б не змогли зважитися на той або інший вчинок, тому що були б постійно охоплені страхом з приводу того, що може статися в наступний момент. Наша особа – унікальна колекція властивих їй упереджень і особистих очікувань від життя, якими ми користуємося, допомагаючи собі зробити правильний вибір.
Наприклад, якщо ми відчуваємо, що незнайоме приміщення, куди потрібно увійти, не таїть в собі ніякої небезпеки і обстановка цьому сприяє, то ми без коливань зробимо це. А якщо це небезпечно, ми почнемо сумніватися або взагалі відмовимося увійти туди. Тому ухвалення рішення, кінець кінцем, будується на наших очікуваннях, а не на реальності.
Недивно, що більшість наших очікувань або упереджень формуються ще в ранньому дитинстві. Ми навчилися диференційовано підходити до труднощів, з якими звикли мати справу. Тому, починаючи з дуже раннього віку, у дітей формуються загальні уявлення про те:
♦ чого можна чекати від життя;
♦ чого можна чекати від чоловіків;
♦ чого можна чекати від жінок;
♦ чого можна чекати від своїх власних можливостей;
♦ як краще діяти в тій або іншій ситуації.
