Я – крохотуля Ника(як істинна леді, свій вік я приховую). І це один день з моєї доки ще короткому життю.
8:20. Так, так, так. Прокидаємося. Гм, титя, тобто мама, тобто титя. заплуталася! Коротше, Вона ще спить. Гаразд, закрию очки.
8:21. Так, Вона ще не прокинулася? Ну, як же так?! А що, якщо я посиджу? Не бачить?! Ну гаразд(тихенько штовхає). Ой, як несподівано! Титя, тобто мама, тобто. ну ви зрозуміли, прокинулася.
9:00. Каша. Знову каша. У цьому будинку хоч хто-небудь страждає оригінальністю?? Ось чи то справа мусоринки на підлозі – істинна вкуснячка!
9:15. О, кішка! Ползи-ползи сюди. Прокатай! Про-ка-ти! Як, не хочеш? Ну, на тобі! Хрясь по зухвалій морді! Так, стоп. Це ж не узгоджується з золотим правилом етики : поступай з іншим так, як хочеш, щоб поступали з тобою. Гм, якось не подумала про це.
Але я адже ще зовсім маленька дівчинка і можу зробити вигляд, що не маю анінайменшого поняття про всяких там етиках і моралях. Так, що, кішка, потрібно тобі ще разок по морді.
Цікаво, хто напоумив титмамочку, що мені страшенно подобаються іграшки у вигляді пластикових пляшок? Що, в цьому будинку зовсім немає нормальних людських іграшок? Є, сама бачила! Пульт від телевізора і телефон! І навіть не намагайтеся їх ховати! Марно!
О, дірка на ковдрі! Дірка, моя дірочка! Як же приємно в ній колупатися пальцем. Поступово вона стає все більше і більше! Це ж диво якесь!
Трохи зовсім не забула! Цікаво, мої уміння проапгрейдени? Так, так, тримаюся на ліжечко, встаю і . різко падаю на попові! Непогано, непогано. Попа стає все більш і більш витривалою!
Ого, калюжа! Роблю обертальний рух ногами і, о, диво!, це вже не калюжа, а майже ціле море. Все-таки як же титя-мама любить псувати усі прекрасні почини! Ну ось, понесла мене митися.
11:00. Пора гуляти! Ось хоч би раз погуляти голяком! Але ні ж, зараз на мене натягуватимуть нескінченні ползунки-костюмчики-комбези. Каррамба, як я усе це терпіти не можу!
Прогулянка. Цікаво, чому мама не знає, що гули і авва – це всього лише птахи і собака? А, ну та, давайте в десятий раз зупинимося біля зграї горобців. Мабуть, титя-мама вважає, що я страждаю амнезією і повторити слово гули треба раз по сто.
А що це за дивовижні рожеві овечки і купа велико-превеликих тить з молочком? А, це я вже мабуть сон бачу
.
14:00. До речі, ви чули про те, наскільки корисні фрукти і овочі в косметичних цілях? Воооот, розмазати яблучне пюре по обличчю і волоссю – це просто божественно! І навіщо це титя-мама мене несе у ванну?
14:20. Як же, як же, як же, я ж зовсім забула! Зовсім забула про це! Ну, як же так те?! Ось же моє нове уміння! Виииииииииииизг! Ну, як же так можна забути! ААААААА! Як звучно!
А тепер потрібно радісно поикАть! Нічим не заглушити мої прекрасні ики!
Так, так, так. Кнопочки! І як їх багато! Все-таки телевізор – це вееещь!
А мені-то дали морковочку! Спрячу-ка її про всяк випадок в кишеньку.
О, пам’ятається батьки пригвинчували ці дивовижні різноколірні кульки для захисту кутів. Ось цікаво: для захисту кого? Мене чтоли? Ну, дурниці! А ці кульки нічого такі на смак!
А ще мені потрібно постукати об підлогу іграшкою, побарабанити пляшками, послухати ладусі, козу, вірші і пісеньки(іноді і у фальшивій манері), порвати книжку, пожувати сушку, зробити калюжу і ще купу усього цікавого! І де тільки на все узяти час?!
