Спочатку на пеленальном столі на невеликому рознесенні стояло усе необхідне для малюка: олія, вата, ватні палички, серветки і так далі. Стіл застелений шарами: ковдра, церата, пелюшка – все чистенько і красиво! Але чомусь через неделю-другую він потихеньку почав обростати: + ще один крем, тепер під підгузники, + крем Д-пантенол від попрілостей, + шкарпеточки тонкі згори на повзунки, + шкарпеточки теплі, щоб не замерзнули лапки, +ще одні такі плюшеві і пухнасті, адже ще потрібно і рукавицям місце знайти і так далі і тому подібне
Подивилася я на усе це неподобство і вирішила: потрібно з розумом використати наявний простір, а саме – зшити для усього цього багатства кишеньки і повісити їх біля столу на край ліжечка, і красиво, і какой-никакой порядок!
Отже, беру газету, вирізую шматок потрібного розміру, приклавши до спинки ліжечка.
Далі розклала на цьому шматку все, що хотіла розкласти по кишеньках, тобто не просто декілька однакових кишень, а для кожної речі свій індивідуальний будиночок потрібного розміру, хоча і зробила пару кишень про всяк випадок, для непередбачених мешканців. Для шкарпеточок і рукавиць кишені потрібні були об’ємними(у одному з них згодом оселилася вата прямо у баночці), для градусника і кремів кишені вузькі і довгі, а для ножиць досить простої перемички.
Щоб уся ця пишність стала дійсна пишністю, вирішено було кишеньки прикрасити. Знайшла десь на просторах інтернету контур ось такого милого зайця, підігнала в Word – е до потрібного мені розміру, надрукувала в декількох екземплярах.
Далі оформляла кожну кишеню окремо, шарами: основна тканина, капрон(шматочок бантика з щасливого дитинства), і листок із зображенням зайчика, все скріпила англ. шпильками і прострочила по контуру дрібним зиг-загом.
Прибрала папір, і акуратно манікюрними ножицями зрізувала зайву тканину: в основній тканині – усередині контура, а капрон – зайвий з країв, ось і вийшло прозоре віконце. На деяких зайців пішов шматочок сітки, що завалялася. Частина кишень зробила з широкої капронової стрічки з малюнком-сіткою(з того-ж щасливого дитинства), а ще парочка з тонкої і вже древньої сорочечки.
Основа – перовою тик(він щільний, добре тримає форму). Згори пришила завязочки і прив’язала на ліжко, хоча можна було прикріпити на дерев’яну планку і повісити на стіну.
Результат надаю вашій увазі. Сподіваюся, кому-небудь мій досвід буде корисний. Удачі в рукоделках!
