Всім ми, дорослі, знаємо, що дітей треба навчити правильно сидіти, правильно стояти, правильно поводитися за столом, правильно вітатися і так далі. Але чи замислюємося ми, що окрім цього у дітей необхідно виховувати уміння уважно слухати, уміння не лише говорити, але і мовчати, уміння стримувати пориви до непотрібних дій, до безцільної розмови, уміння бути нерухомим?
Але хто, коли і де навчить цьому наших дітей?
Я точно знаю, що в групах, які працюють за системою італійського педагога, психолога і лікаря М. Монтессори у дітей є прекрасна можливість навчитися і цьому на спеціальних групових уроках.
Вони називаються – УРОКИ ТИШІ. Це зовсім короткі уроки, які від 1 до 5 хвилин. І є не лише відпочинком для центральної нервової системи, але і гімнастикою для волі.
На уроці тиші педагог показує, як треба правильно сидіти, звертаючи увагу дітей на те, як лежать руки і як правильно на підлозі стоять ноги, на правильну осанку, на дихання із закритим ротом. Дітей поступово привчають бути нерухомими і мовчазними.
Це прекрасне тренування волі. Якщо малюк навчається управляти своїми інстинктами і почуттями, то сильніше в нім виражається воля.
Як і гімнастика для м’язів, ці вправи будуть ефективні тільки у тому випадку, якщо дитина робить це з бажанням і задоволенням.
Я бачила хлопчика(Коля Л. 6 років), який під час вільної роботи, раптом сам сів навпочіпки, завмер і довго сидів так, дивлячись тільки одними очима на свої будівлі з кольорових циліндрів. Він зберігав нерухомість впродовж 7 хвилин.
Замисліться, чи часто ви чуєте звуки кроків в коридорі, цоканні годинника, цвірінькання горобців, гавкіт собаки, шум листя? Думаю, що багато хто з вас дасть відповідь, ні. Це тому, що ми звикаємо увесь час жити в шумі, і сприймаємо звуки в хаосі.
Уроки тиші – прекрасний засіб виховання уваги. Якщо спокійно сидячі діти раптом звертають увагу на ці звуки, на лицях у них з’являється вираження здивування.
Після уроку тиші діти розповідають про те, що вони чули, і багато хто говорить: Чув, як хтось ходить, в коридорі хтось розмовляє.
Деякі діти починають прислухатися не лише до зовнішніх звуків, але і до биття власного серця. А є діти, які говорять :
— Я нічого не чув. Я думав про музику
— Я дивився на хмари і думав про те, звідки вони беруться і куди пливуть
— А я згадувала вірші
— А я слухав, як виє вітер.
Значить, під час цих уроків діти вчаться слухати і рух власної душі.
Ці вправи за умови спокою і тиші дають дитині ізоляцію враження, внутрішнє зосередження, які залишають в його свідомості глибокий слід.
Але хочу уточнити, що такий ефект досягається не відразу. І проведення Уроків тиші вимагає знання особливої техніки.
